Неофіційний переклад для навчальних цілей. Юридично обов'язковим є лише польський текст, опублікований у Dziennik Ustaw — відкрити польський оригінал. Джерело: Закон від 20 червня 1997 р. – Prawo o ruchu drogowym (Закон про дорожній рух), зведений текст Канцелярії Сейму.
Ст. 129.
1. Забезпечення безпеки та порядку руху на дорогах, керування рухом і його контроль належать до завдань Поліції.
2. Поліцейський у зв'язку з виконанням дій, визначених у ч. 1, має право:
1) перевіряти особу учасника дорожнього руху та давати йому обов'язкові до виконання вказівки щодо способу користування дорогою, використання транспортного засобу або засобу для пересування;
1a) встановлювати особу водія на підставі даних з Реєстру посвідчень особи;
2) перевіряти обов'язкові документи, зазначені у ст. 38, а також дозвіл, зазначений у ст. 106 ч. 1 п. 5 закону від 5 січня 2011 р. про водіїв транспортних засобів;
21) перевіряти дані про транспортний засіб, у тому числі дані про документи транспортного засобу, у центральному обліку транспортних засобів;
22) перевіряти дані про водія в центральному обліку водіїв;
23) перевіряти дані про водія, посвідчення водія або картку кваліфікації водія якого були видані іншою, ніж Республіка Польща, державою — членом Європейського Союзу, Швейцарською Конфедерацією, державою — членом Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA) — стороною угоди про Європейський економічний простір або Об'єднаним Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, шляхом телетрансмісії з використанням електронної мережі, в обсязі даних, доступних на цей час в електронній мережі;
2a) (скасовано)
2b) перевіряти дозвіл, зазначений у ст. 64 ч. 1 п. 1;
3) вимагати від водія або від іншої особи, щодо якої є обґрунтоване припущення, що вона могла керувати транспортним засобом, пройти обстеження з метою встановлення вмісту в організмі алкоголю або засобу, що діє подібно до алкоголю;
3a) вимагати від пасажира, зазначеного у ст. 8a ч. 1 п. 2 закону від 5 січня 2011 р. про водіїв транспортних засобів, пройти обстеження з метою встановлення вмісту в організмі алкоголю або засобу, що діє подібно до алкоголю;
4) перевіряти технічний стан, обладнання, вантаж, габарити, масу або навантаження на вісь транспортного засобу, що знаходиться на дорозі;
4a) знімати під час контролю показання одометра транспортного засобу, одометра буксируваного транспортного засобу та одометра транспортного засобу, що перевозиться, разом з одиницею вимірювання;
5) перевіряти записи тахографа;
6) вилучати, у випадках, передбачених законом, документи, що підтверджують право керувати транспортним засобом або використовувати його, а також картку водія у випадках, передбачених у:
a) ст. 26 ч. 7 постанови Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 165/2014 від 4 лютого 2014 р. про тахографи, що застосовуються в дорожньому транспорті, якою скасовано постанову Ради (ЄЕС) № 3821/85 про реєструючі пристрої, що застосовуються в дорожньому транспорті, та змінено постанову (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту і Ради про гармонізацію деяких соціальних норм, що стосуються дорожнього транспорту (Dz. Urz. UE L 60 z 28.02.2014, str. 1),
b) ст. 11 ч. 4 літ. c додатка до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні дорожні перевезення (AETR), укладеної в Женеві 1 липня 1970 р. (Dz. U. z 2014 r. poz. 409);
7) давати вказівки:
a) особі, яка створила перешкоду, що ускладнює дорожній рух або загрожує його безпеці, або особі, відповідальній за утримання дороги,
b) учаснику дорожнього руху, якого перевіряють - щодо способу його поведінки;
8) унеможливлювати:
a) керування транспортним засобом або пересування за допомогою засобу для пересування особі, яка перебуває у стані сп'яніння або у стані після вживання алкоголю чи засобу, що діє подібно до алкоголю,
b) користування транспортним засобом, технічний стан, вантаж, маса або навантаження на вісь якого загрожують безпеці або порядку руху, спричиняють пошкодження дороги чи порушують вимоги охорони довкілля,
c) користування транспортним засобом, зареєстрованим у країні, яка не є державою-членом, якщо його водій не пред'явив документа, що підтверджує укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, або доказу сплати внеску за це страхування,
d) керування транспортним засобом особі, яка не має обов'язкових документів, що дають право керувати транспортним засобом або використовувати його;
9) використовувати контрольно-вимірювальні прилади, зокрема для обстеження транспортного засобу, визначення його маси, навантаження на вісь або швидкості, встановлення порушення вимог охорони довкілля, а також для встановлення стану тверезості водія;
9a) використовувати реєструючі пристрої;
10) усувати або переміщувати транспортний засіб у випадках, зазначених у ст. 130a ч. 1-3;
11) контролювати дорожнє перевезення небезпечних вантажів та вимоги, пов'язані з таким перевезенням;
11a) контролювати транспортування відходів у розумінні закону від 14 грудня 2012 р. про відходи та вимоги, пов'язані з таким транспортуванням;
11b) зривати пломби з метою фізичного контролю відходів, що перевозяться;
12) використовувати гучномовні, сигнальні або світлові пристрої, що служать для видання обов'язкових до виконання вказівок учаснику дорожнього руху;
13) звертатися в обґрунтованому випадку з клопотанням про оцінку стану здоров'я водія або пасажира, зазначеного у ст. 8a ч. 1 п. 2 закону від 5 січня 2011 р. про водіїв транспортних засобів;
13a) звертатися до старости з клопотанням про направлення водія або особи, яка має дозвіл на керування трамваєм, на екзамен для перевірки кваліфікації, якщо існують обґрунтовані та серйозні застереження щодо кваліфікації цієї особи;
14) супроводжувати транспортні засоби, за винятком негабаритних транспортних засобів, які супроводжуються згідно зі ст. 64 ч. 1 п. 3.
3. Положення ч. 2 п. 3, 4 і 6 не застосовуються до керівників та іноземного персоналу дипломатичних представництв, консульських установ і спеціальних місій іноземних держав та міжнародних організацій, які користуються дипломатичними або консульськими привілеями та імунітетами на підставі законів, угод чи загальновизнаних міжнародних звичаїв або на засадах взаємності, а також до інших осіб, які користуються цими привілеями та імунітетами.
4. Контроль дорожнього руху щодо водіїв транспортних засобів Збройних Сил Республіки Польща та щодо військовослужбовців, які проходять дійсну військову службу і керують іншими транспортними засобами, супроводження транспортних засобів, а також керування дорожнім рухом у зв'язку із супроводженням військових транспортних засобів належать до Військової жандармерії та військових органів охорони порядку. У цьому обсязі Військовій жандармерії та військовим органам охорони порядку належать повноваження поліцейських, визначені у ч. 2.
4a. Контроль дорожнього руху можуть здійснювати також службовці Прикордонної служби або службовці Митно-податкової служби, яким належать повноваження, зазначені у ч. 2 п. 1-5 і 7-12, а також у ст. 130a ч. 4 п. 1. Службовцям Прикордонної служби та службовцям Митно-податкової служби належить також повноваження, зазначене у ч. 2 п. 6, в обсязі, що стосується документів, які підтверджують право використовувати транспортний засіб. 4aa. Контроль дорожнього руху можуть здійснювати також інспектори Інспекції охорони довкілля, яким належать повноваження, зазначені у ч. 2 п. 1, 2-23, п. 7 літ. b, п. 8 літ. b і п. 11a.
4b. Додатково службовці відмовляють у праві в'їзду транспортного засобу на територію Республіки Польща, якщо:
1) транспортним засобом керує особа, яка перебуває у стані сп'яніння або у стані після вживання алкоголю чи засобу, що діє подібно до алкоголю, якщо немає можливості забезпечити збереження транспортного засобу іншим способом;
2) транспортним засобом керує особа, яка не має при собі обов'язкових документів, що дають право керувати транспортним засобом або використовувати транспортний засіб, документа, що підтверджує укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, або документа, що підтверджує сплату внеску за це страхування;
3) технічний стан транспортного засобу загрожує безпеці дорожнього руху, спричиняє пошкодження дороги транспортним засобом або порушує вимоги охорони довкілля;
4) водій негабаритного транспортного засобу не має обов'язкового дозволу;
5) встановлено порушення положень про міжнародне переміщення відходів.
Ст. 129a.
1. Контроль дорожнього руху щодо водія:
1) який виконує дорожнє перевезення у розумінні закону від 6 вересня 2001 р. про дорожній транспорт,
2) в обсязі обстеження з метою встановлення в організмі вмісту алкоголю або наявності засобу, що діє подібно до алкоголю,
3) який порушив правила дорожнього руху, у разі фіксації цього порушення за допомогою:
a) контрольно-вимірювальних приладів,
b) переносних або встановлених у транспортному засобі чи на повітряному судні реєструючих пристроїв,
4) який грубо порушив правила дорожнього руху або створив загрозу його безпеці,
5) який виконує дорожнє перевезення у розумінні закону від 19 серпня 2011 р. про перевезення небезпечних вантажів,
6) який виконує транспортування відходів у розумінні закону від 14 грудня 2012 р. про відходи - належить також до Інспекції дорожнього транспорту.
2. У межах здійснення контролю дорожнього руху в обсязі, зазначеному у ч. 1, інспекторам Інспекції дорожнього транспорту належать повноваження, визначені у ст. 129 ч. 1 і 2, у тому числі також щодо власника або володільця транспортного засобу.
Ст. 129b.
1. Контроль дорожнього руху в ґмінах або містах, які утворили муніципальну варту, може здійснюватися муніципальними вартовими.
2. Муніципальні вартові мають право здійснювати контроль дорожнього руху щодо:
1) водія, який не виконує заборони руху в обох напрямках, визначеної відповідним дорожнім знаком;
2) учасника дорожнього руху, який порушує положення про:
a) зупинку або стоянку транспортних засобів,
b) рух мопедів, велосипедів, велосипедних візків, електросамокатів, пристроїв особистого пересування, гужових транспортних засобів, а також про їзду верхи або гін тварин,
c) рух пішоходів та осіб, які пересуваються за допомогою засобів для пересування,
d) обмеження руху в зоні чистого транспорту, визначеній в ухвалі ради ґміни, виданій на підставі ст. 40 ч. 1 закону від 11 січня 2018 р. про електромобільність і альтернативні палива (Dz. U. z 2023 r. poz. 875, 1394, 1506 i 1681 oraz z 2024 r. poz. 834),
e) навантаження на вісь.
3. У межах здійснення контролю дорожнього руху в обсязі, зазначеному у ч. 2, муніципальні вартові уповноважені:
1) зупиняти транспортний засіб, особу, яка пересувається за допомогою засобу для пересування, або особу, яка їде верхи;
2) перевіряти документи, зазначені у ст. 38, а також перевіряти дані про:
a) транспортний засіб, у тому числі дані про документи транспортного засобу, у центральному обліку транспортних засобів,
b) водія в центральному обліку водіїв;
3) (скасовано)
4) перевіряти особу учасника дорожнього руху та давати йому обов'язкові до виконання вказівки щодо способу користування дорогою, використання транспортного засобу або засобу для пересування;
5) давати вказівки:
a) особі, яка створила перешкоду, що ускладнює дорожній рух або загрожує його безпеці,
b) учаснику дорожнього руху, якого перевіряють - щодо способу його поведінки;
6) перевіряти виконання обов'язків, визначених у ст. 78 ч. 2;
7) вимагати від власника або володільця транспортного засобу вказати, кому він передав транспортний засіб для керування або використання у визначений час;
8) встановлювати особу водія на підставі даних з Реєстру посвідчень особи;
9) перевіряти навантаження на вісь транспортного засобу, що знаходиться на дорозі;
10) використовувати контрольні або вимірювальні прилади, що служать для визначення навантаження на вісь транспортного засобу;
11) унеможливлювати рух транспортного засобу, що перевищує допустиме навантаження на вісь.
3a. З метою перевірки навантаження на вісь транспортного засобу муніципальні вартові, які мають посвідчення водія відповідної категорії, можуть керувати цим транспортним засобом.
Ст. 129c.
1. Контроль дорожнього руху на територіях лісів або національних парків може здійснюватися лісовими вартовими або службовцями Варти парку.
2. Лісові вартові та службовці Варти парку мають право контролювати водіїв, які не виконують положень або дорожніх знаків, що діють на територіях лісів або національних парків і стосуються заборони в'їзду, зупинки або стоянки транспортних засобів.
3. У межах здійснення контролю дорожнього руху в обсязі, зазначеному у ч. 2, лісові вартові та службовці Варти парку уповноважені:
1) зупиняти транспортний засіб;
2) перевіряти особу учасника дорожнього руху;
2a) перевіряти дані про транспортний засіб, у тому числі дані про документи транспортного засобу, у центральному обліку транспортних засобів;
3) давати вказівки щодо способу поведінки на дорозі.
Ст. 129d.
1. Особи, які діють від імені управителя дороги, можуть здійснювати, у присутності поліцейського або інспектора Інспекції дорожнього транспорту, контроль дорожнього руху щодо транспортних засобів:
1) в обсязі додержання положень про габарити, масу або навантаження на вісь;
2) які спричиняють пошкодження або руйнування дороги;
3) які забруднюють або засмічують дорогу.
1a. Особи, які діють від імені управителя дороги, можуть також здійснювати, у присутності муніципального вартового, контроль дорожнього руху щодо транспортних засобів в обсязі додержання положень про навантаження на вісь.
2. У межах здійснення контролю дорожнього руху в обсязі, зазначеному у ч. 1 і 1a, особи, які діють від імені управителя дороги, уповноважені:
1) зупиняти транспортний засіб;
2) перевіряти особу учасника дорожнього руху та давати йому вказівки щодо способу користування дорогою або транспортним засобом;
3) перевіряти документи, обов'язкові у зв'язку з використанням транспортного засобу;
4) перевіряти технічний стан, обладнання, вантаж, габарити, а також масу або навантаження на вісь транспортного засобу, що знаходиться на дорозі;
5) використовувати контрольні або вимірювальні прилади, що служать, зокрема, для обстеження транспортного засобу, визначення його габаритів, маси або навантаження на вісь, а також для встановлення порушення вимог охорони довкілля;
6) унеможливлювати рух транспортного засобу, що перевищує допустиму масу або навантаження на вісь чи пошкоджує або руйнує дорогу.
3. З метою перевірки маси або навантаження на вісь транспортного засобу особи, які діють від імені управителя дороги і мають посвідчення водія відповідної категорії, можуть керувати цим транспортним засобом.
4. Положення ч. 1-3 не застосовуються до осіб, які діють від імені Генерального директора національних доріг і автомагістралей.
Ст. 129e.
1. Контроль дорожнього руху, який здійснюють муніципальні вартові, лісові вартові, службовці Варти парку та працівники управлінь доріг, відбувається на підставі уповноваження на здійснення контролю дорожнього руху, виданого відповідним повітовим (міським) комендантом Поліції.
2. Ст. 129 ч. 3 застосовується відповідно до контролю дорожнього руху, який здійснюють особи, зазначені у ч. 1.
Ст. 129f.
Вартові муніципальної варти, лісові вартові та службовці Варти парку у зв'язку з виконанням дій у сфері контролю дорожнього руху зобов'язані до часу прибуття Поліції унеможливити керування транспортним засобом особі, щодо якої існує обґрунтоване припущення, що вона перебуває у стані сп'яніння або у стані після вживання алкоголю чи засобу, що діє подібно до алкоголю.
Ст. 129fa.
1. Транспортний засіб, обраний контролюючим для перевірки технічного стану в межах контролю дорожнього руху, підлягає початковому дорожньому технічному контролю, який проводиться згідно з положеннями, виданими на підставі ст. 131 ч. 1.
2. Головний інспектор дорожнього транспорту за погодженням з Головним комендантом Поліції планують і організовують початкові дорожні технічні контролі транспортних засобів категорій M2, M3, N2 і N3 та причепів категорій O3 і O4 таким чином, щоб загальна кількість цих контролів охоплювала кожного календарного року щонайменше 5 % загальної кількості таких транспортних засобів, зареєстрованих на території Республіки Польща.
Ст. 129fb.
1. У разі транспортного засобу категорій M2, M3, N2 і N3, причепа категорій O3 і O4 та колісного трактора категорій T1b, T2b, T3b, T4.1b, T4.2b, T4.3b і T5, що використовується на дорозі загального користування для виконання платних перевезень речей, контролюючий на підставі результатів початкового дорожнього технічного контролю може направити цей транспортний засіб на детальний дорожній технічний контроль. Направляючи транспортний засіб на детальний дорожній технічний контроль, враховують, зокрема, потребу встановити, чи цей транспортний засіб загрожує безпеці дорожнього руху або порушує вимоги охорони довкілля.
2. Обсяг детального дорожнього технічного контролю, який має бути проведений, визначається у протоколі дорожнього технічного контролю.
3. Детальний дорожній технічний контроль проводиться згідно з положеннями, виданими на підставі ст. 131 ч. 1, у:
1) мобільній станції дорожнього контролю,
2) визначеному пункті проведення дорожнього контролю, що охоплює територію відповідної площі, на якій можливий технічний контроль основних систем транспортного засобу, відповідальних за безпеку - за допомогою контрольно-вимірювальних приладів, необхідних для проведення такого контролю, зокрема приладів, необхідних для оцінки стану гальм і ефективності їх дії, рульового керування, підвіски, а також шкідливості транспортного засобу.
4. У разі направлення транспортного засобу, зазначеного у ч. 1, на детальний дорожній технічний контроль у визначеному пункті проведення дорожнього контролю цей контроль проводиться у найкоротший можливий час і в найближчому визначеному пункті проведення дорожнього контролю.
5. Результати детального дорожнього технічного контролю вносяться до протоколу дорожнього технічного контролю.
6. Міністр, відповідальний за транспорт, визначить постановою мінімальні вимоги щодо обладнання мобільної станції дорожнього контролю та визначеного пункту проведення дорожнього контролю і контрольно-вимірювальних приладів, що в них застосовуються, враховуючи обсяг детального дорожнього технічного контролю та потребу забезпечення правильної оцінки технічного стану транспортних засобів, що піддаються цьому контролю.
Ст. 129fc.
1. Детальний дорожній технічний контроль проводить контролюючий, який має:
1) повноваження, зазначені у ст. 84 ч. 2, або
2) освіту та практику, зазначені у ст. 84 ч. 2b, і пройшов навчання для контролюючих у сфері проведення детальних дорожніх технічних контролів - а також не рідше ніж один раз протягом 2 наступних років бере участь у семінарах для контролюючих, які проводять детальні дорожні технічні контролі.
2. Воєводський інспектор дорожнього транспорту, воєводський комендант Поліції, Столичний комендант Поліції, Комендант-Ректор Академії Поліції у Щитні, комендант поліцейської школи, комендант відділу Прикордонної служби, Ректор-Комендант Вищої школи Прикордонної служби і директор Національної школи податкової справи, кожен у межах своєї компетенції:
1) можуть організовувати навчання для контролюючих у сфері проведення детальних дорожніх технічних контролів і семінари для контролюючих, які проводять детальні дорожні технічні контролі, згідно з програмою, визначеною в положеннях, виданих на підставі ч. 3;
2) видають свідоцтва про закінчення навчання для контролюючих у сфері проведення детальних дорожніх технічних контролів, а також свідоцтва про закінчення семінарів для контролюючих, які проводять детальні дорожні технічні контролі, за умови участі в усіх передбачених програмою заняттях.
3. Міністр, відповідальний за транспорт, за погодженням з міністром, відповідальним за внутрішні справи, і міністром, відповідальним за державні фінанси, визначить постановою:
1) програму навчання для контролюючих у сфері проведення детальних дорожніх технічних контролів,
2) програму семінарів для контролюючих, які проводять детальні дорожні технічні контролі,
3) зразок свідоцтва про закінчення навчання для контролюючих у сфері проведення детальних дорожніх технічних контролів,
4) зразок свідоцтва про закінчення семінарів для контролюючих, які проводять детальні дорожні технічні контролі - враховуючи потребу забезпечення рівноцінності цих навчань і семінарів з навчаннями та семінарами для діагностів, потребу досягнення належного рівня знань і вмінь, необхідних для проведення детальних дорожніх технічних контролів, а також необхідність уніфікації видаваних свідоцтв.
Ст. 129g.
1. Виявлення за допомогою стаціонарних реєструючих пристроїв, установлених у дорожній смузі доріг загального користування, таких порушень правил дорожнього руху:
a) перевищення дозволеної швидкості,
b) невиконання світлових сигналів - належить до Інспекції дорожнього транспорту.
2. Виконуючи завдання, зазначені у ч. 1, Інспекція дорожнього транспорту:
1) фіксує зображення порушень правил дорожнього руху та обробляє для цілей, визначених у цьому законі, зображення транспортного засобу, яким порушено правила дорожнього руху, а також зображення водія, якщо воно було зафіксоване, та дані, що охоплюють:
a) реєстраційний номер транспортного засобу, яким порушено правила,
b) дату, час і визначення місця вчинення порушення,
c) вид порушення,
d) дані власника або володільця транспортного засобу чи водія,
e) ідентифікаційний номер реєструючого пристрою;
2) у провадженнях у справах про правопорушення, зазначені у ч. 1, проводить з'ясувальні дії, направляє до суду клопотання про покарання, виступає обвинувачем у суді, а також подає засоби оскарження - у порядку та обсязі, визначених законом від 24 серпня 2001 р. - Кодекс провадження у справах про правопорушення (Dz. U. z 2022 r. poz. 1124 oraz z 2023 r. poz. 1963);
3) звертається до управителів доріг загального користування, за винятком доріг, якими управляє Генеральний директор національних доріг і автомагістралей, з клопотанням про встановлення або усунення реєструючого пристрою чи корпусу для цього пристрою, з тим застереженням, що у справах, які стосуються пристроїв, що фіксують порушення правил дорожнього руху щодо дозволеної швидкості, клопотання вимагає попереднього отримання висновку відповідного воєводського коменданта Поліції;
4) здійснює закупівлю та ремонт, а також виконує дії, що випливають з поточної експлуатації та обслуговування реєструючих пристроїв і корпусів для цих пристроїв, у тому числі дії, що охоплюють імпорт даних, зафіксованих цими пристроями, та монтаж пристроїв у встановлених корпусах у разі пристроїв, установлених Інспекцією дорожнього транспорту або управителем дороги, який діє на підставі клопотання, зазначеного у п. 3, а також у разі корпусів реєструючих пристроїв, що належать Поліції.
3. Завдання Інспекції дорожнього транспорту, зазначені у ч. 1, виконує Головний інспектор дорожнього транспорту за допомогою Головного інспекторату дорожнього транспорту та його територіальних представництв.
5. Міністр, відповідальний за транспорт, за погодженням з міністром, відповідальним за внутрішні справи, і Міністром юстиції, враховуючи обсяг необхідних даних та необхідність забезпечення однаковості документів, визначить постановою зразки документів, які застосовує Головний інспектор дорожнього транспорту у провадженні, зазначеному у ч. 2 п. 2.
Ст. 129h.
1. В обсязі, зазначеному у ст. 129g ч. 1, фіксуються, зокрема:
1) зображення порушення, у тому числі зображення транспортного засобу, яким водій порушив правила дорожнього руху, разом з реєстраційним номером транспортного засобу;
2) дата та час вчинення порушення;
3) ідентифікаційний номер реєструючого пристрою; - а в разі перевищення водієм дозволеної швидкості фіксуються також:
4) швидкість, з якою рухався транспортний засіб;
5) дозволена швидкість у місці та в час вчинення порушення.
2. В особливо обґрунтованих безпекою дорожнього руху випадках Інспекція дорожнього транспорту може виявляти порушення правил дорожнього руху в обсязі, зазначеному у ст. 129g ч. 1 літ. a, також за допомогою реєструючих пристроїв, які виявляють порушення правил дорожнього руху на визначеній ділянці дороги. У такому разі ці пристрої фіксують, зокрема:
1) зображення транспортного засобу, яким водій порушив правила дорожнього руху, разом з реєстраційним номером транспортного засобу;
2) дату, час і визначення ділянки дороги, на якій було вчинено порушення;
3) середню швидкість, з якою рухався транспортний засіб на ділянці дороги, на якій було вчинено порушення;
4) дозволену швидкість на ділянці дороги, на якій було вчинено порушення, у час його вчинення;
5) ідентифікаційний номер реєструючого пристрою.
3. Головний інспектор дорожнього транспорту встановлює вписаного до реєстраційного свідоцтва власника або володільця транспортного засобу, яким було вчинено порушення правил дорожнього руху, на підставі даних та інформації:
1) визначених у ч. 1 і 2;
2) з центрального обліку транспортних засобів і центрального обліку водіїв, що надаються за допомогою телеінформаційної системи;
3) отриманих у зв'язку з провадженням, зокрема від польських та іноземних органів, які реєструють транспортний засіб.
4. До обробки персональних даних Головним інспектором дорожнього транспорту в обсязі, зазначеному у ч. 3, застосовується положення ст. 26 закону від 14 грудня 2018 р. про захист персональних даних, що обробляються у зв'язку із запобіганням злочинності та боротьбою з нею (Dz. U. z 2023 r. poz. 1206).
5. Міністр, відповідальний за транспорт, зважаючи на причини та локалізацію дорожньо-транспортних пригод, протидію цим пригодам, а також привчання водіїв до додержання правил дорожнього руху, визначить постановою:
1) умови розміщення в дорожній смузі доріг загального користування стаціонарних реєструючих пристроїв та корпусів для цих пристроїв, з урахуванням засади, що встановлюється й використовується корпус разом з реєструючим пристроєм;
2) спосіб позначення стаціонарних реєструючих пристроїв та корпусів для цих пристроїв, з урахуванням превентивного впливу через забезпечення належної видимості;
3) спосіб здійснення вимірювань реєструючими пристроями, з урахуванням порогів швидкості, пристосованих до чинного на дорозі обмеження швидкості, а також обробки цими пристроями зафіксованих даних, беручи до уваги також можливість помилки водія до 10 км/год включно в утриманні дозволеної швидкості.
4) (скасовано)
Ст. 129i.
1. Обстеження з метою встановлення вмісту в організмі алкоголю проводиться за допомогою електронних пристроїв, які вимірюють концентрацію алкоголю у видихуваному повітрі.
2. Положення ч. 1 не застосовується, якщо стан особи, яка підлягає обстеженню, унеможливлює його проведення електронним пристроєм або якщо ця особа відмовляється пройти таке обстеження. У такому разі встановлення вмісту в організмі алкоголю відбувається на підставі дослідження крові.
3. Обстеження з метою встановлення вмісту в організмі алкоголю може бути проведено також у разі відсутності згоди особи, яка підлягає обстеженню, про що її слід попередити.
4. Умови та спосіб проведення обстежень, зазначених у ч. 1 і 2, визначають положення, видані на підставі ст. 47 ч. 2 закону від 26 жовтня 1982 р. про виховання у тверезості та протидію алкоголізму (Dz. U. z 2023 r. poz. 2151).
Ст. 129j.
1. Обстеження з метою встановлення в організмі наявності засобу, що діє подібно до алкоголю, проводиться з використанням методів, які не вимагають лабораторного дослідження.
2. Положення ч. 1 не застосовується, якщо стан особи, яка підлягає обстеженню, унеможливлює його проведення методом, що не вимагає лабораторного дослідження, або якщо ця особа відмовляється пройти таке обстеження. У такому разі встановлення в організмі наявності засобу, що діє подібно до алкоголю, відбувається на підставі дослідження крові або сечі.
3. Допускається дослідження крові або сечі як наслідок обстеження, проведеного методом, зазначеним у ч. 1, або якщо немає можливості використати цей метод.
4. Обстеження з метою встановлення наявності в організмі засобу, що діє подібно до алкоголю, може бути проведено також у разі відсутності згоди особи, яка підлягає обстеженню, про що її слід попередити.
5. Міністр, відповідальний за охорону здоров'я, враховуючи наслідки впливу на організм водія засобів, що діють подібно до алкоголю, визначить постановою:
1) перелік цих засобів;
2) умови та спосіб проведення обстежень на їх наявність в організмі.
Ст. 129ja.
У ході контролю дорожнього руху уповноважений орган контролю може піддати обстеженню з метою встановлення в організмі вмісту алкоголю або наявності засобу, що діє подібно до алкоголю:
1) водія або іншу особу, щодо якої є обґрунтоване припущення, що вона могла керувати транспортним засобом;
2) пасажира, зазначеного у ст. 8a ч. 1 п. 2 закону від 5 січня 2011 р. про водіїв транспортних засобів.
Ст. 129k.
1. У разі участі в дорожньо-транспортній пригоді, у якій є загиблий або поранений, водій піддається обстеженню з метою встановлення в організмі вмісту алкоголю або наявності засобу, що діє подібно до алкоголю.
2. Обстеженню, зазначеному у ч. 1, можна піддати також іншу особу, якщо є обґрунтоване припущення, що вона могла керувати транспортним засобом, який брав участь у дорожньо-транспортній пригоді, у якій є загиблий або поранений.
3. Особи, зазначені у ч. 1 і 2, мають право вимагати від органу контролю дорожнього руху проведення дослідження крові або сечі з метою встановлення в організмі вмісту алкоголю або наявності засобу, що діє подібно до алкоголю.
Ст. 129l.
1. У ході контролю дорожнього руху уповноважений орган контролю може зняти показання одометра транспортного засобу, одометра буксируваного транспортного засобу та одометра транспортного засобу, що перевозиться, разом з одиницею вимірювання.
2. Водій зобов'язаний дати уповноваженому органу контролю можливість виконати дії, зазначені у ч. 1, щодо транспортного засобу, яким керує, який буксирує або який перевозить.
Ст. 130a.
1. Транспортний засіб усувається з дороги за рахунок власника у разі:
1) залишення транспортного засобу в місці, де це заборонено, і він ускладнює рух або іншим чином загрожує безпеці;
2) непред'явлення водієм документа, що підтверджує укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, або доказу сплати внеску за це страхування, якщо цей транспортний засіб зареєстровано в державі, зазначеній у ст. 129 ч. 2 п. 8 літ. c;
3) перевищення габаритів, допустимої повної маси або навантаження на вісь, визначених у правилах дорожнього руху, якщо не існує можливості направити транспортний засіб на найближчу дорогу, на якій рух такого транспортного засобу допускається;
4) залишення транспортного засобу, не позначеного парковочною картою, у місці, призначеному для транспортного засобу, яким керують особи, перелічені у ст. 8 ч. 1 і 2;
5) залишення транспортного засобу в місці дії знака, який вказує, що припаркований транспортний засіб буде усунуто за рахунок власника;
6) керування ним особою, яка не має права керувати транспортними засобами або в якої вилучено посвідчення водія, і немає можливості забезпечити збереження транспортного засобу шляхом передання його особі, яка перебуває в ньому і має право керувати цим транспортним засобом; це положення не застосовується, якщо водій має квитанцію, зазначену у ст. 135 ч. 4 або 5 чи у ст. 135a ч. 5 або 6, яка дає право керувати транспортним засобом;
7) руху дорогою, іншою ніж визначена згідно зі ст. 65a ч. 3 п. 3 літ. j, якщо він допущений до руху на підставі ст. 65p.
1a. Транспортний засіб усувається з дороги за рахунок особи, яка виконує дорожній проїзд, у випадку, зазначеному у ст. 140ad ч. 7.
2. Транспортний засіб може бути усунуто з дороги за рахунок власника, якщо немає можливості забезпечити його збереження іншим способом, у разі коли:
1) ним керувала особа:
a) яка перебувала у стані сп'яніння або у стані після вживання алкоголю чи засобу, що діє подібно до алкоголю,
b) яка не мала при собі обов'язкових документів, що дають право керувати транспортним засобом або використовувати його;
2) його технічний стан загрожує безпеці дорожнього руху, спричиняє пошкодження дороги або порушує вимоги охорони довкілля.
2a. Від усунення транспортного засобу відступають, якщо до видання розпорядження про усунення транспортного засобу або в ході усунення транспортного засобу причини його усунення перестануть існувати. Якщо видання розпорядження про усунення транспортного засобу у випадках, зазначених у ч. 1-2, спричинило виникнення витрат, до їх покриття зобов'язаний власник транспортного засобу. Положення ч. 10i застосовується відповідно.
3. Транспортний засіб може бути переміщено або усунуто з дороги, якщо він ускладнює проведення рятувальної операції.
4. Розпорядження про переміщення або усунення транспортного засобу з дороги видає:
1) поліцейський - у ситуаціях, зазначених у ч. 1-3;
2) муніципальний вартовий - у ситуаціях, зазначених у ч. 1 п. 1, 4 і 5;
3) особа, яка керує рятувальною операцією - у ситуації, зазначеній у ч. 3.
5c. Транспортний засіб, усунутий з дороги у випадках, визначених у ч. 1-2 та у ст. 140ad ч. 7, розміщується на визначеній старостою охоронюваній стоянці до часу сплати плати за його усунення та зберігання, з урахуванням ч. 7.
5f. Усунення транспортних засобів та утримання охоронюваної стоянки для транспортних засобів, усунутих у випадках, зазначених у ч. 1-2, належить до власних завдань повіту. Староста реалізує ці завдання за допомогою повітових організаційних одиниць або доручає їх виконання відповідно до положень закону від 11 вересня 2019 р. - Закон про публічні закупівлі.
6. Рада повіту, беручи до уваги необхідність ефективної реалізації завдань, зазначених у ч. 1-2, а також витрати на усунення та зберігання транспортних засобів на території даного повіту, встановлює щороку ухвалою розмір плат, зазначених у ч. 5c, а також розмір витрат, зазначених у ч. 2a. Розмір витрат, зазначених у ч. 2a, не може бути вищим за максимальну суму плат за усунення транспортного засобу, зазначених у ч. 6a.
6a. Встановлюється максимальний розмір ставок плат, зазначених у ч. 5c:
a) велосипед або мопед - за усунення - 100 zł; за кожну добу зберігання - 15 zł
b) мотоцикл - за усунення - 200 zł; за кожну добу зберігання - 22 zł,
c) транспортний засіб з допустимою повною масою до 3,5 т - за усунення - 440 zł; за кожну добу зберігання - 33 zł,
d) транспортний засіб з допустимою повною масою понад 3,5 т до 7,5 т - за усунення - 550 zł; за кожну добу зберігання - 45 zł,
e) транспортний засіб з допустимою повною масою понад 7,5 т до 16 т - за усунення - 780 zł; за кожну добу зберігання - 65 zł,
f) транспортний засіб з допустимою повною масою понад 16 т - за усунення - 1150 zł; за кожну добу зберігання - 120 zł,
g) транспортний засіб, що перевозить небезпечні матеріали - за усунення - 1400 zł; за кожну добу зберігання - 180 zł,
h) електросамокат або пристрій особистого пересування - за усунення - 123 zł; за кожну добу зберігання - 23 zł.
6b. Максимальні ставки плат, визначені у ч. 6a, які діють у даному календарному році, щороку змінюються на наступний календарний рік у розмірі, що відповідає індексу цін на споживчі товари та послуги за перше півріччя року, в якому ставки змінюються, порівняно з аналогічним періодом попереднього року.
6c. На кожний календарний рік міністр, відповідальний за державні фінанси, оголошує в порядку повідомлення в Урядовому віснику Республіки Польща «Monitor Polski» максимальні ставки плат, зазначених у ч. 6a, з урахуванням засади, визначеної у ч. 6b, округлюючи їх у бік збільшення до повних злотих.
6d. Індекс цін, зазначений у ч. 6b, встановлюється на підставі повідомлення Голови Головного статистичного управління, оголошеного в Урядовому віснику Республіки Польща «Monitor Polski», протягом 20 днів з дня його оголошення.
6e. Плати, зазначені у ч. 6, становлять власний дохід повіту.
7. Видача транспортного засобу відбувається після пред'явлення:
1) (втратив чинність)
2) у випадку, зазначеному у ст. 140ad ч. 7 - доказу сплати плати, зазначеної у ч. 5c, а також доказу внесення застави, а також після усунення причини розміщення транспортного засобу на стоянці.
8. Транспортний засіб може бути знерухомлено шляхом застосування пристрою для блокування коліс у разі залишення його в місці, де це заборонено, але він не ускладнює рух і не загрожує безпеці.
9. Транспортний засіб знерухомлює Поліція або муніципальна варта.
10. Староста щодо транспортного засобу, усунутого з дороги у випадках, визначених у ч. 1 або 2, звертається до суду з клопотанням про постановлення рішення щодо його конфіскації на користь повіту, якщо належним чином повідомлений власник або уповноважена особа не забрала транспортний засіб у строк 3 місяців з дня його усунення. Повідомлення містить роз'яснення щодо наслідків незабирання транспортного засобу.
10a. Староста звертається з клопотанням, зазначеним у ч. 10, не раніше ніж після закінчення 30 днів з дня повідомлення.
10b. Якщо транспортний засіб, усунутий у випадках, визначених у ч. 1 або 2, не зареєстрований у жодній з держав — членів Європейського Союзу, він передається територіально компетентному начальнику митно-податкового управління з метою врегулювання його становища відповідно до положень митного права.
10c. Положення ч. 10 не застосовується, коли обставини вказують, що незабирання транспортного засобу відбулося з причин, незалежних від власника або уповноваженої особи.
10d. Положення ч. 10 застосовується відповідно, коли у строк 4 місяців з дня усунення транспортного засобу не було встановлено його власника або особу, уповноважену на його отримання, незважаючи на те, що в її розшуку було докладено належної старанності.
10e. У справах про конфіскацію транспортного засобу суд встановлює, чи були виконані всі передумови, необхідні для постановлення рішення про конфіскацію, зокрема чи усунення транспортного засобу було обґрунтованим і чи в розшуку особи, уповноваженої на його отримання, було докладено належної старанності, а також чи рішення про конфіскацію не буде суперечити засадам суспільного співжиття.
10f. До виконання рішення суду про конфіскацію транспортного засобу зобов'язаний староста. Виконання рішення відбувається в порядку та на засадах, визначених у законі від 17 червня 1966 р. про виконавче провадження в адміністрації, з урахуванням положень цього закону.
10g. Одиниця, яка утримує охоронювану стоянку, у разі незабирання транспортного засобу зі стоянки у строк, визначений у ч. 10, повідомляє про цей факт територіально компетентного старосту та суб'єкта, який видав розпорядження про усунення транспортного засобу, не пізніше третього дня з дня закінчення цього строку.
10h. Витрати, пов'язані з усуненням, зберіганням, оцінкою, продажем або знищенням транспортного засобу, що виникли з моменту видання розпорядження про його усунення до закінчення провадження, несе особа, яка була власником цього транспортного засобу в день видання розпорядження про усунення транспортного засобу, із застереженням ч. 10d і 10i. Рішення про сплату цих витрат видає староста.
10i. Якщо в момент усунення транспортний засіб перебував у володінні особи, яка розпоряджалася ним на підставі іншого, ніж власність, правового титулу, ця особа зобов'язана солідарно покрити витрати, зазначені у ч. 10h.
10j. Строк сплати заборгованості, встановленої рішенням, зазначеним у ч. 10h, становить 30 днів з дня, в який це рішення стало остаточним. Законні проценти за прострочення нараховуються з дня, наступного після закінчення строку сплати. Ця заборгованість разом з процентами підлягає виконанню в порядку та на засадах, визначених у законі від 17 червня 1966 р. про виконавче провадження в адміністрації.
10k. Рішення, зазначене у ч. 10h, не видається, якщо з набрання законної сили рішенням суду про конфіскацію транспортного засобу минуло 5 років.
10l. Виконавче провадження, зазначене у ч. 10j, не розпочинається, а розпочате припиняється, якщо з дня вручення остаточного рішення, зазначеного у ч. 10h, минуло 5 років.
10m. Якщо у випадку, зазначеному у ст. 140ad ч. 7, транспортний засіб не буде забрано зі стоянки протягом 30 днів з дня накладення грошового стягнення, застосовуються відповідно положення розділу II глави 6 закону від 17 червня 1966 р. про виконавче провадження в адміністрації, що стосуються виконання грошових вимог з рухомого майна.
11. Міністр, відповідальний за внутрішні справи, керуючись засадою гарантування охорони права власності та потребою забезпечення порядку на дорогах загального користування і безпеки дорожнього руху, визначить постановою:
1) порядок та умови взаємодії з Поліцією та іншими суб'єктами, уповноваженими приймати рішення про усунення транспортного засобу, одиниць, які усувають транспортні засоби або утримують охоронювані стоянки;
2) порядок та умови видачі транспортного засобу зі стоянки.
3) (втратив чинність)
Ст. 130b.
1. Про кожну дорожньо-транспортну пригоду, у якій є загиблий, що сталася на дорозі, зазначеній у ст. 24ga ч. 1 п. 1 і 2 закону від 21 березня 1985 р. про дороги загального користування, Поліція зобов'язана скласти звіт.
2. Звіт, зазначений у ч. 1, містить:
1) якнайточніше визначення місця пригоди, у тому числі його географічні координати, отримані за допомогою Глобальної навігаційної супутникової системи (GNSS);
2) фотографії або схему місця пригоди;
3) дату і годину пригоди;
4) докладний опис місця та обставин пригоди: вид місцевості, вид дороги, вид перехрестя, у тому числі інформацію щодо світлофорів, кількості смуг руху, дорожньої розмітки, освітлення, погодних умов, обмеження швидкості, перешкод на узбіччі дороги;
5) інформацію про наслідки пригоди, зокрема кількість загиблих і поранених;
6) характеристику учасників пригоди: вік, стать, громадянство, рівень алкоголю або наркотичного засобу в організмі, використання або невикористання захисного обладнання;
7) дані щодо транспортних засобів, які брали участь у пригоді: вид, вік, захисне обладнання, а також дату останнього технічного огляду;
8) інформацію щодо виду та перебігу пригоди, з урахуванням маневрів транспортного засобу і водія;
9) якщо це можливо, інформацію щодо часу прибуття рятувальних служб та прийняття повідомлення.
3. Звіти, зазначені у ч. 1, Поліція передає до Секретаріату Національної ради, зазначеного у ст. 140f, у строк до 31 березня кожного року, за попередній рік.
Ст. 131.
1. Міністр, відповідальний за внутрішні справи, за погодженням з міністром, відповідальним за транспорт, враховуючи потребу забезпечення безпеки та порядку під час здійснення контролю дорожнього руху й ефективного його перебігу, а також необхідність належної охорони способу реалізації завдань, пов'язаних з безпекою держави, та уніфікації складаних документів, визначить постановою:
1) організацію, детальні умови та спосіб здійснення контролю дорожнього руху;
2) обов'язковий спосіб поведінки учасника дорожнього руху, якого перевіряють;
3) детальні умови здійснення контролю дорожнього руху особами, зазначеними у ст. 129e;
3a) особливі умови здійснення контролю дорожнього руху транспортних засобів, зазначених у ст. 73 ч. 3, за винятком транспортних засобів Збройних Сил Республіки Польща;
4) детальні умови надання уповноважень на здійснення контролю дорожнього руху;
5) зразки документів, які застосовуються під час здійснення контролю дорожнього руху.
2. Міністр національної оборони, враховуючи потребу забезпечення безпеки та порядку під час здійснення дорожнього контролю й ефективне виконання дій у цій сфері, за погодженням з міністрами, відповідальними за транспорт та за внутрішні справи, визначить постановою:
1) організацію, умови та спосіб виконання дій, зазначених у ст. 129 ч. 4;
2) умови та порядок взаємодії Військової жандармерії з Поліцією у справах, зазначених у ст. 130 ч. 1.