Загальні засади

Ст. 3.

1. Учасник дорожнього руху та інша особа, яка перебуває на дорозі, зобов'язані бути обережними, а якщо закон цього вимагає – виявляти особливу обережність, уникати будь-яких дій, які могли б створити загрозу безпеці або порядку дорожнього руху, ускладнити цей рух чи у зв'язку з рухом порушити спокій або громадський порядок, а також завдати комусь шкоди. Під дією розуміється також бездіяльність.

2. Положення ч. 1 застосовується відповідно до особи, яка перебуває поблизу дороги, якщо її поведінка могла б спричинити наслідки, про які йдеться в цьому положенні.

3. Якщо учасник дорожнього руху або інша особа все ж створила загрозу безпеці дорожнього руху, вона зобов'язана вжити необхідних заходів для негайного усунення загрози, а якби не могла цього зробити, повинна попередити про загрозу інших учасників руху.

Ст. 4.

Учасник дорожнього руху та інша особа, яка перебуває на дорозі, мають право розраховувати, що інші учасники цього руху дотримуються правил дорожнього руху, якщо обставини не вказують на можливість іншої їх поведінки.

Ст. 5.

1. Учасник дорожнього руху та інша особа, яка перебуває на дорозі, зобов'язані виконувати вказівки та сигнали, що подаються особами, які керують рухом або уповноважені на його контроль, світлові сигнали та дорожні знаки, навіть тоді, коли з положень закону випливає інший спосіб поведінки, ніж той, що наказаний цими особами, світловими сигналами або дорожніми знаками.

2. Вказівки та сигнали, що подаються особами, які керують рухом або уповноважені на його контроль, мають перевагу перед світловими сигналами та дорожніми знаками.

3. Світлові сигнали мають перевагу перед дорожніми знаками, які регулюють перевагу в проїзді.

Ст. 6.

1. Вказівки або сигнали учаснику дорожнього руху чи іншій особі, яка перебуває на дорозі, може подавати:

1) поліцейський;

2) військовослужбовець Військової жандармерії або військового органу охорони порядку, який забезпечує проходження чи проїзд військової колони або в разі дій, пов'язаних з рятуванням життя чи майна;

3) співробітник Прикордонної служби;

3a) інспектор Інспекції дорожнього транспорту;

3b) співробітник Митно-податкової служби в однострої;

3c) працівник муніципальної (міської) варти;

4) залізничний працівник на залізничному переїзді;

5) особа, яка діє від імені управителя дороги, або особа, яка виконує роботи на дорозі за дорученням чи зі згоди управителя дороги;

6) особа, яка наглядає за безпечним переходом дітей через проїзну частину у визначеному місці;

7) водій шкільного автобуса в місцях стоянки, пов'язаних із входом або виходом дітей;

7a) гірський рятувальник під час виконання дій, пов'язаних із проведенням рятувальної операції;

7b) водний рятувальник під час виконання дій, пов'язаних із проведенням рятувальної операції;

8) лісовий охоронець або співробітник Охорони парку – на території відповідно лісу чи національного парку;

9) пожежник Державної пожежної охорони, якщо він виконує завдання, визначені у ст. 1 ч. 2 закону від 24 серпня 1991 р. про Державну пожежну охорону (Dz. U. z 2025 r. poz. 1312 i 1366);

9a) пожежник-рятувальник добровільної пожежної охорони, якщо він виконує завдання добровільних пожежних охорон, визначені у ст. 3 закону від 17 грудня 2021 р. про добровільні пожежні охорони (Dz. U. z 2025 r. poz. 244 i 900);

10) пожежник добровільної пожежної охорони, якщо він виконує завдання добровільних пожежних охорон, визначені у ст. 3 закону від 17 грудня 2021 р. про добровільні пожежні охорони;

11) співробітник Служби охорони держави під час виконання дій, пов'язаних із забезпеченням безпеки осіб, об'єктів та обладнання, що охороняються;

12) пілот під час виконання дій, пов'язаних із супроводом проїзду негабаритного транспортного засобу.

2. Особи, про яких йдеться в ч. 1 та ч. 4 п. 2, повинні бути легко розпізнаваними та видимими з достатньої відстані як удень, так і вночі.

3. Положення ч. 2 в частині легкої розпізнаваності:

1) стосується особи, зазначеної в ч. 1 п. 1 і 3, лише поза населеним пунктом;

2) не стосується водія шкільного автобуса, якщо сигнал для зупинки інших транспортних засобів подається цією особою без виходу з відповідно позначеного транспортного засобу.

3a. Особи, про яких йдеться в ч. 1 п. 4-8, 10 і 12 та в ч. 4 п. 2, можуть подавати вказівки або сигнали учаснику дорожнього руху чи іншій особі, яка перебуває на дорозі, за умови закінчення навчання, організованого воєводським центром дорожнього руху, або навчання, про яке йдеться у ст. 8 п. 5 закону від 17 грудня 2021 р. про добровільні пожежні охорони. Пілот, який забезпечує проїзд негабаритного транспортного засобу і є особою, про яку йдеться в ч. 1 п. 1-3c і 9, навчання не проходить.

3b. Навчання, про яке йдеться в ч. 3a, може проводитися платно. Оплату несе суб'єкт, який направляє на навчання, а в інших випадках – особа, яка проходить навчання. Максимальний розмір оплати за навчання однієї особи не може перевищувати 30 % мінімальної заробітної плати, встановленої на підставі положень про мінімальну заробітну плату.

4. Міністр, відповідальний за внутрішні справи, у погодженні з міністром, відповідальним за транспорт, враховуючи потребу забезпечення безпеки і порядку під час керування дорожнім рухом та злагодженого виконання дій у цій сфері, шляхом постанови:

1) визначить організацію та спосіб виконання дій, про які йдеться в ч. 1, програму і порядок проведення навчання у цій сфері, зразок свідоцтва про закінчення навчання, розмір ставок за навчання, а також порядок їх стягнення і повернення, беручи до уваги, зокрема, середні реальні витрати на організацію та проведення навчання;

2) може уповноважити інших осіб на виконання дій, про які йдеться в ч. 1, а також визначити обставини, детальні умови, спосіб виконання дій у цій сфері, як і умови, яким ці особи повинні відповідати;

3) визначить зразок одягу осіб, про яких йдеться в ч. 1 п. 4-6.

Ст. 7.

1. Дорожні знаки і сигнали виражають попередження, заборони, накази або інформацію.

2. (скасовано)

3. (скасовано)

3a. Міністр, відповідальний за транспорт, у погодженні з міністром, відповідальним за внутрішні справи, та Міністром національної оборони визначить шляхом постанови:

1) зразки, значення та обсяг чинності дорожніх знаків і сигналів у дорожньому руху,

2) зразки або види та обсяг застосування пристроїв безпеки дорожнього руху,

3) умови, яким повинні відповідати дорожні знаки і світлофори та пристрої безпеки дорожнього руху,

4) основні умови розміщення дорожніх знаків і світлофорів та пристроїв безпеки дорожнього руху в межах дорожньої смуги – враховуючи положення міжнародних договорів, а також розбірливість і зрозумілість дорожніх знаків і сигналів для учасників дорожнього руху та необхідність забезпечення безпеки дорожнього руху.

3b. Міністр, відповідальний за транспорт, може видавати, розповсюджувати або рекомендувати взірці та стандарти щодо детальних умов розміщення дорожніх знаків і світлофорів та пристроїв безпеки дорожнього руху в межах дорожньої смуги у формі розробок, на засадах, визначених у ст. 17 ч. 3 і 4 закону від 21 березня 1985 р. про дороги загального користування.

Ст. 8.

1. Особа з інвалідністю, яка має паркувальну карту та керує автомобільним транспортним засобом, позначеним цією картою, може не виконувати вимоги деяких дорожніх знаків щодо заборони руху або стоянки в обсязі, визначеному положеннями, про які йдеться у ст. 7 ч. 3a.

2. Положення ч. 1 застосовується також до:

1) водія транспортного засобу, який перевозить особу з інвалідністю, що має паркувальну карту;

2) водія транспортного засобу, що належить установі, про яку йдеться в ч. 3a п. 3, який перевозить особу зі значно обмеженими можливостями самостійного пересування, що перебуває під опікою такої установи.

3. Паркувальну карту розміщують за переднім склом автомобільного транспортного засобу, а якщо транспортний засіб не має переднього скла – у видимому місці в передній частині транспортного засобу, у спосіб, що демонструє видимі захисні елементи карти та дає змогу прочитати її номер і дату строку дії.

3a. Паркувальна карта видається:

1) особі з інвалідністю, віднесеній до значного або помірного ступеня інвалідності, яка має значно обмежені можливості самостійного пересування;

2) особі з інвалідністю, яка не досягла 16 років і має значно обмежені можливості самостійного пересування;

3) установі, що займається опікою, реабілітацією або освітою осіб з інвалідністю, які мають значно обмежені можливості самостійного пересування.

4. Паркувальну карту особі, про яку йдеться в ч. 3a п. 1 і 2, видає за плату голова повітової комісії у справах встановлення інвалідності, про яку йдеться у ст. 6 ч. 1 п. 1 закону від 27 серпня 1997 р. про професійну та соціальну реабілітацію і працевлаштування осіб з інвалідністю (Dz. U. z 2024 r. poz. 44 i 858), на підставі виданого комісією у справах встановлення інвалідності:

1) рішення про інвалідність,

2) рішення про ступінь інвалідності,

3) рішення про показання до пільг і прав – разом із зазначенням, про яке йдеться у ст. 6b ч. 3 п. 9 закону від 27 серпня 1997 р. про професійну та соціальну реабілітацію і працевлаштування осіб з інвалідністю.

5. Паркувальну карту установі, про яку йдеться в ч. 3a п. 3, видає за плату голова повітової комісії у справах встановлення інвалідності на підставі документів, наданих заявником, при цьому на один транспортний засіб, що використовується для перевезення осіб з інвалідністю, видається одна карта.

5a. (скасовано)

5b. (скасовано)

5c. Паркувальна карта видається особі, про яку йдеться в ч. 3a п. 1 і 2, на строк дії рішення, про яке йдеться в ч. 4, однак не довше ніж на 5 років, а установі, про яку йдеться в ч. 3a п. 3, – на 3 роки.

5d. У разі припинення використання транспортного засобу для перевезення осіб з інвалідністю, які мають значно обмежені можливості самостійного пересування, суб'єкт, який управляє установою, про яку йдеться у ст. 8 ч. 3a п. 3, зобов'язаний негайно повернути паркувальну карту органу, який її видав.

5e. Паркувальна карта втрачає чинність:

1) після закінчення строку дії карти;

2) у разі повідомлення про втрату карти особою або установою, якій видано карту;

3) у разі повернення карти органу, який її видав;

4) у разі ліквідації установи, якій видано карту;

5) у разі смерті особи, якій видано карту.

5f. Міністр, відповідальний за соціальне забезпечення, з додержанням положень закону від 11 вересня 2019 р. – Закону про публічні закупівлі (Dz. U. z 2023 r. poz. 1605 i 1720), здійснює вибір виробника бланків паркувальних карт.

6. Положення ч. 1 застосовується відповідно до водіїв транспортних засобів, забезпечених паркувальною картою, виданою за кордоном.

6a. Плата за видачу паркувальної карти не може перевищувати 1 % середньої місячної заробітної плати в національному господарстві за попередній рік, що оголошується для цілей пенсійного забезпечення в Офіційному віснику Республіки Польща «Monitor Polski» Головою Головного статистичного управління.

6b. Плата за видачу паркувальної карти є доходом державного бюджету.

7. Міністр, відповідальний за соціальне забезпечення, у погодженні з міністром, відповідальним за транспорт, визначить шляхом постанови:

1) зразок та порядок видачі паркувальних карт особам, про яких йдеться в ч. 3a п. 1 і 2, та установам, про які йдеться в ч. 3a п. 3, враховуючи, зокрема, забезпечення єдиної процедури видачі паркувальних карт і необхідність технічного захисту карти у спосіб, що гарантує її автентичність, а також уніфікації зразка паркувальної карти з рішеннями, прийнятими в європейських країнах, щоб дати змогу особам з інвалідністю користуватися пільгами та привілеями в дорожньому руху, визначеними в положеннях національного права;

2) засади присвоєння номерів виданим паркувальним картам, враховуючи, зокрема, необхідність створення злагодженої системи видачі, обліку та контролю правильності використання карт, а також той факт, що у випадку карт, про які йдеться в ч. 3a п. 3, складовою частиною номера карти є реєстраційний номер транспортного засобу;

3) порядок провадження у справі повернення паркувальної карти, з огляду на забезпечення єдиної процедури повернення паркувальних карт;

4) зразок заяви про видачу паркувальної карти, з огляду на забезпечення єдиної форми поданих заяв.

8. Міністр, відповідальний за соціальне забезпечення, у погодженні з міністром, відповідальним за транспорт, і міністром, відповідальним за охорону здоров'я, визначить шляхом постанови вид установ, що займаються опікою, реабілітацією або освітою осіб з інвалідністю, які мають значно обмежені можливості пересування, уповноважених на отримання паркувальної карти, з огляду на забезпечення видачі карти належним установам.

9. Міністр, відповідальний за соціальне забезпечення, визначить шляхом постанови:

1) розмір плати за видачу паркувальної карти, враховуючи витрати, пов'язані з її виготовленням і розповсюдженням;

2) умови розповсюдження бланків паркувальних карт, з огляду на забезпечення злагодженості та безпеки процесу передачі цих карт повітовим комісіям у справах встановлення інвалідності.

Ст. 8a.

(скасовано)

Ст. 8b.

1. Член Корпусу ветеранів боїв за незалежність Республіки Польща, який має карту комбатанта та керує автомобільним транспортним засобом, позначеним цією картою, може не виконувати вимоги деяких дорожніх знаків щодо заборони руху або стоянки на засадах, визначених для особи з інвалідністю, яка має паркувальну карту та керує автомобільним транспортним засобом, позначеним картою, про яку йдеться у ст. 8 ч. 1.

2. Положення ч. 1 застосовується також до водія транспортного засобу, який перевозить члена Корпусу ветеранів боїв за незалежність Республіки Польща, що має карту комбатанта.

Ст. 9.

1. Учасник дорожнього руху та інша особа, яка перебуває на дорозі, зобов'язані полегшити проїзд оперативного транспортного засобу, зокрема шляхом негайного усунення з його дороги, а в разі потреби – шляхом зупинки.

2. В умовах збільшеної інтенсивності руху транспортних засобів, що ускладнює вільний проїзд оперативного транспортного засобу, з метою забезпечення вільного проїзду цього транспортного засобу:

1) на проїзній частині з двома смугами руху в одному напрямку водій, який рухається лівою смугою руху, зобов'язаний усунутися з дороги проїзду оперативного транспортного засобу шляхом з'їзду якнайближче до лівого краю смуги руху, а водій, який рухається правою смугою руху, зобов'язаний усунутися з дороги проїзду оперативного транспортного засобу шляхом з'їзду якнайближче до правого краю смуги руху;

2) на проїзній частині з більш ніж двома смугами руху в одному напрямку водій, який рухається крайньою лівою смугою руху, зобов'язаний усунутися з дороги проїзду оперативного транспортного засобу шляхом з'їзду якнайближче до лівого краю смуги руху, а водії, які рухаються іншими смугами руху, зобов'язані усунутися з дороги проїзду оперативного транспортного засобу шляхом з'їзду якнайближче до правого краю смуг руху.

3. Водієві транспортного засобу, іншого ніж оперативний, забороняється користуватися дорогою проїзду оперативного транспортного засобу, утвореною у спосіб, про який йдеться в ч. 2. Водій транспортного засобу може продовжити рух по раніше займаній смузі руху після проїзду оперативного транспортного засобу.

4. Положення ч. 3 не застосовується до транспортних засобів управителів дороги або дорожньої допомоги, які беруть участь у рятувальній операції.

Ст. 10.

1. Міністр, відповідальний за транспорт, здійснює нагляд за керуванням рухом на державних дорогах.

2. Воєвода здійснює нагляд за керуванням рухом на дорогах:

1) воєводських;

2) повітових;

3) ґмінних;

4) загального користування, розташованих у містах на правах повіту та в столичному місті Варшаві;

5) внутрішніх, розташованих у зонах руху або житлових зонах.

3. Генеральний директор державних доріг і автомагістралей керує рухом на державних дорогах, з урахуванням ч. 6.

4. Маршалок воєводства керує рухом на воєводських дорогах, з урахуванням ч. 6.

5. Староста керує рухом на повітових і ґмінних дорогах, з урахуванням ч. 6.

6. Президент міста керує рухом на дорогах загального користування, розташованих у містах на правах повіту, за винятком автомагістралей і швидкісних доріг.

7. Керування рухом на внутрішніх дорогах, у тому числі в зоні руху та житловій зоні, належить до суб'єкта, який управляє цими дорогами.

8. Генеральний директор державних доріг і автомагістралей може доручити завдання у сфері керування рухом на державних дорогах маршалкові воєводства.

9. Державними, воєводськими, повітовими та ґмінними дорогами є дороги загального користування, визначені згідно з положеннями про дороги загального користування.

10. Органи, які здійснюють нагляд за керуванням рухом на дорогах, можуть розпорядитися про зміну організації руху з огляду на важливий загальносуспільний інтерес або необхідність забезпечення транзитного руху.

10a. Суб'єкти, які управляють дорогами, про які йдеться в ч. 7, встановлюючи організацію руху на цих дорогах, застосовують дорожні знаки і сигнали та засади їх розміщення, що випливають із закону та підзаконних актів до нього. Витрати на позначення внутрішньої дороги несе суб'єкт, який управляє дорогою.

10b. Рух на дорозі здійснюється на підставі затвердженої організації руху, під якою розуміється:

1) геометрія дороги та обсяг доступу до дороги;

2) спосіб розміщення вертикальних знаків, дорожньої розмітки, світлофорів і пристроїв безпеки дорожнього руху;

3) засади та спосіб дії світлофорів, світлових знаків, знаків зі змінним змістом та інших змінних елементів.

10c. У разі виконання будівельних робіт щодо дороги, які вимагають отримання рішення про дозвіл на будівництво або рішення про дозвіл на реалізацію дорожньої інвестиції чи повідомлення про виконання будівельних робіт, проект організації руху складається до початку провадження у справі видачі цих рішень або до подання повідомлення.

11. Міністр, відповідальний за транспорт, з огляду на необхідність охорони доріг від руйнування та забезпечення безпеки руху в період збільшеної інтенсивності руху легкових транспортних засобів, може ввести шляхом постанови періодичні обмеження руху транспортних засобів на дорогах або заборону руху окремих видів транспортних засобів.

12. Міністр, відповідальний за транспорт, у погодженні з міністром, відповідальним за внутрішні справи, та Міністром національної оборони, враховуючи, зокрема:

1) необхідність забезпечення безпеки всім учасникам дорожнього руху,

2) потребу ефективного використання доріг загального користування,

3) потреби місцевої громади, визначить шляхом постанови детальні умови керування рухом на дорогах та здійснення нагляду за цим керуванням.